Після придбання компанією Google розробки операційної системи Android, логічно з’явилися чутки про появу смартфона від пошукового гіганта. Однак одразу цього не сталося, й спочатку з’являлися пристрої різних виробників з додатковим логотипом Google або Nexus, і лише після декількох таких, компанія все ж представила смартфон з великою літерою G позаду, які нині відомі як Google Pixel. Власне, вони уявлялися певним бенчмарком того, як компанія бачить еталонний Android-смартфон та розставляє основні акценти операційної системи. Звісно, не кожен інший виробник рівняється саме на Pixel, та й загальна популярність цих смартфонів програє певним конкурентам. Але це жодним чином не заважає Pixel залишатися одними з найцікавіших пристроїв на ринку. Тож сьогодні ми детальніше заглибимося в історію того, як Google, пошуковий гігант, дійшов до випуску дійсно цікавих смартфонів.
Поява Android
Цікаво, що операційна система спочатку планувалася як покращення для цифрових фотокамер. Проте швидко стало зрозуміло, що ринок замалий, тому профіль змінили на удосконалення смартфонів, а конкуренцію планували скласти популярним на той момент Symbian та Windows Mobile. Займалися цим Енді Рубін, Кріс Вайт, Річ Майнер та Нік Сіарс.
Android Inc. заснували у жовтні 2003 року, а вже у липні 2005 стартап придбала компанія Google. Сама ж розробка проводилася "за закритими дверима", й з відомого широкому загалу було лише те, що стартап займався розробкою ПЗ для мобільних телефонів.
Скласти "2+2" було не дуже складно, тож поява чуток про те, що компанія все ж планує свій вихід на ринок мобільних телефонів була передбачуваною. Хоча й деталі такого задуму до кінця були зрозумілі лише команді.
Самі ж смартфони під керуванням Android почали з’являтися ближче до завершення 2008 року з моделі T-Mobile G1, або ж HTC Dream. Й Google на той момент була лише представником операційної системи. Однак не за горами була програма Nexus, де Google вже брала значно активнішу участь.
Програма Google Nexus
Після HTC, випуск Android-смартфонів підхопили Motorola та Samsung. Але, очевидно, в Google хотіли задати певний референс й демонструвати можливості своєї операційної системи на вищому рівні. Тобто без втручання операторів чи виробників у систему та її зовнішність. Заразом саме ці ґаджети першими отримували оновлення ОС.
Проте в Google не поспішали виготовляти самі пристрої. Так з’явилася програма Nexus, суть якої полягала у співпраці з найбільшими виробниками смартфонів. Й першим партнером стала також компанія HTC. Саме так 15 років тому, у січні 2010, з’явився Nexus One.
До речі, програма Nexus також передбачала планшети та стримінгові медіапрогравачі, але сьогодні не про них.
Пристрій мав 3,7-дюймовий AMOLED-дисплей (згадайте про PenTile та жарти про його "секту свідків"), процесор Snapdragon S1, 512 МБ оперативної та стільки ж постійної пам’яті (це й був єдиним з Nexus, який мав слот для картки пам’яті), 5-мегапіксельну камеру, батарею ємністю 1 400 мА•год, GPS, Wi-Fi n, Bluetooth 2.1 тощо. Android 2.1 тоді вже міг (ну, намагався) транскрибувати голос у текст, мав додатковий мікрофон для шумопоглинання та вже пропонував просунуту навігацію для водіїв.
З цікавих особливостей Nexus One можна виділити Trackball під екраном. Такий собі залишок незвичних "фішок" з часів стільникових телефонів. А з технічних курйозів була історія, у якій на виробництві у певний момент зіштовхнулися з браком AMOLED-матриць, що змусило перейти до Super LCD.
Окремою цікавинкою стало використання NASA смартфонів Nexus One в проєкті PhoneSat, де ця модель та один з її наступників виступали "мізками" для наносупутників на низькій орбіті.
Пізніше наступні дві моделі Nexus вийшли у партнерстві з Samsung. Це були Nexus S наприкінці 2010 та Galaxy Nexus у листопаді 2011 років. Звісно, кожен з них змінював дизайн та покращували характеристики. Ці моделі вже мали фронтальні камери, суттєво збільшили накопичувачі до мінімум 16 ГБ (хоча вже не мали слотів розширення), використовували інші процесори (Exynos та Omap від Texas Instruments відповідно), а Galaxy Nexus вже змінив кількість сенсорних кнопок навігації по системі з чотирьох на три.
Також ці моделі вже отримували Android 4, де з новим дизайном також з’явилася підтримка NFC.
З традиційним кроком у рік наступниками стали Nexus 4 та Nexus 5, які Google випустив у співпраці з LG. Планомірне збільшення діагоналі дисплеїв також супроводжувалося IPS-матрицями, а "серцями" новинок знову були процесори Snapdragon.
Окрім логічних поліпшень компонентів та можливостей, Nexus 4 особисто мені запам’ятався доволі сильними візуальними змінами. Назвати дизайн попередніх версій якимось "яскравим" було доволі складно. А от Nexus 4 вже привертав значно більше уваги, адже задня панель мала цікавий піксельний патерн, й вже дійсно була оригінальною.
Своєю чергою Nexus 5 такою "яскравістю" не вирізнявся, отримавши стриманішу зовнішність. Втім, буквально приємним апгрейдом стало покриття soft-touch, що в ті часи мінімально практикували й деякі інші виробники. А компенсували простіший дизайн червоною опцією кольору, яка тоді мала пречудовий вигляд.
Також варто зауважити, що із виходом моделей від LG смартфони Nexus більше не мали знімних задніх панелей, тож заміна акумулятора в монолітних корпусах стала складнішою. Проте саме монолітність корпусів все одно широко подавалася перевагою, навіть попри відсутність такого захисту від води та пилу, які є зараз.
Але й виправдати це можна появою підтримки індукційного заряджання, що логічно ускладнювало конструкцію та вимагало певних компромісів.
У жовтні 2014 року було анонсовано чергову модель лінійки, яка також змінила виробника. Тож Nexus 6 випускався разом з Motorola. Діагональ дисплея якраз наздогнала майже 6 дюймів, а смартфони такого розміру тоді називали доволі кумедним терміном "фаблет" (Phablet — такий собі гібрид phone та tablet).
Ця модель мала чимало схожості та певних елементів від доволі популярної тоді серії смартфонів Moto X. Серед таких, наприклад, було розміщення стереодинаміків на фронтальній панелі, над та під екраном, що таким чином забезпечувало краще звучання при відтворенні медіа. Та й загалом розміри "фаблета" дозволяли розмістити хороші динаміки. А загальна форма корпусу все ще вважається шанувальниками бренду однією з найвдаліших загалом серед смартфонів.
Збільшення корпусу також дало змогу встановити рекордно великий для Nexus акумулятор ємністю 3 220 мА•год. Та й подивимося правді в очі, такий був необхідним для настільки великого смартфона.
Ще за рік лінійка Nexus отримала останнє оновлення. Але "закінчилися" Nexus на доволі цікавому кроці. По-перше, було випущено одразу дві моделі, чого до цього не траплялося. По-друге, кожною з них займалися різні виробники. Й відмінностей у таких смартфонів було багато.
Над Nexus 5X працювала LG. Це була дешевша модель у пластиковому корпусі, з меншим IPS-дисплеєм діагоналлю 5,2 дюйма, Snapdragon 808, 2 ГБ оперативної пам’яті, 16 або 32 ГБ у накопичувачі, та акумулятором з 2 700 мА•год.
Преміальніший Nexus 6P виготовляла Huawei. Йому дістався OLED-дисплей з більшою роздільною здатністю та діагоналлю 5,7 дюйма, потужнішим Snapdragon 810, 3 ГБ оперативної пам’яті, від 32 до 128 ГБ постійної пам’яті, та 3 450 мА•год в батареї.
В обох випадках основні камери були однаковими — Sony Exmor IMX377 з 12,3 МП, однак фронтальні камери були різними — 5 та 8 МП відповідно. Також моделі мали нову функцію для Nexus — сканери відбитків пальців на задніх панелях.
Зі свого старту у 2010 році лінійка Nexus "провела" Android від версії 2.1 Eclair до 8.0 Oreo, яка стала останнім оновленням для Nexus 6P наприкінці 2017 року. І ці смартфони насправді були не єдиними з "чистим" Android. Траплялися моделі Google Play edition, серед яких були HTC One, Sony Xperia Z Ultra, Samsung Galaxy S4 та Motorola Moto G. Але, знову ж, це були більше цікавинки для ентузіастів, а не бестселери.
Google Pixel
Й хоча всі попередні смартфони не були лідерами продажів, та й мали низку власних проблем (а в кого їх не було?), цікавість до них лише збільшувалася. Тож логічно, в Google не було планів відмови від подальшого зростання.
Дуже вчасно для Google справи у Motorola в той момент йшли не дуже, на фоні чого вдалося повернути в компанію її президента Ріка Остерло, який на новій посаді відповідав за власні "хардверні" розробки "компанії-пошуковика". (До цього Motorola також належала Google з 2012 до 2014 року, відповідний підрозділ якої врешті потрапив до Lenovo.) В тому таймлайні підвішену долю Nexus офіційно закінчили, перегорнувши сторінку для нового старту.
Так вже у жовтні 2016 року з’явилася перша лінійка смартфонів Google Pixel. Її також не випускали самостійно. Google пропонувала контрактну співпрацю Huawei, але остання відмовилася від пропозиції, адже ідея випуску ґаджетів без свого логотипа на корпусі там не сподобалася. На відміну від HTC, якій тоді складніше було відмовитися від подібного оферу.
Було представлено дві моделі — Google Pixel та Google Pixel XL. На відміну від останніх Nexus, перші Pixel були однаково оснащені, без різниці у продуктивності та камерах. Відрізнялися лише діагоналі дисплеїв з роздільною здатністю, та ємність акумуляторів. Заразом ці моделі започаткували певні особливості зовнішності, що додало впізнаваності й парі наступних ітерацій.
Якраз в ті часи виробники смартфонів вже добряче розуміли, що великий акцент треба робити на фотографічних можливостях новинок, що в Google також чудово підхопили. Саме тоді computational photograpy та HDR+ для всіх фотографій, які робили ці смартфони, стали добрим помічником для будування авторитету новим Pixel.
Спеціальним оновленням для Android став Google Asisstant, який також було представлено з цими смартфонами. Й хоча більшість пророцтв для голосового помічника так і не здійснилася, на момент презентації це все ж був цікавий апгрейд.
Ще за рік Google придбала команду HTC, яка працювала над проєктом Pixel та мала необхідний пакет технологій. Таким чином тепер у "пошуковика" дійсно з’явився вже свій департамент розробки, хоча й не стало понад $1 млрд. Однак з випуском Pixel 2 та Pixel 2 XL все ще була потрібна допомога. Меншу модель так і випускала HTC, а з більшою допомогла компанія LG. Остання мала зменшити рамки екранів для кращої конкуренції з іншими виробниками.
Апгрейд не був мажорним, однак додав лінійці захист від води та пилу за стандартом IP67, а камери отримали оптичну систему стабілізації, що лише полегшило завдання і без того кльових програмних алгоритмів обробки зображення. Ба більше, додали функцію Google Lens.
Однак ще більшим кроком вперед стали моделі Pixel 3 та Pixel 3 XL, над якими Google вже могла працювати власними силами, а виконувачем замовлення став той самий Foxconn. Більша та менша моделі також переважно повторювали одна одну, проте Pixel 3 XL мав доволі великий виріз у дисплеї, в якому розміщувалися фронтальні камери та розмовний динамік.
І так, обидві моделі отримали по дві фронтальні камери. Це не дуже популярний трюк, але й інші виробники до такого вдавалися. А робилося це для можливості отримати ширший кут захвату для групових селфі. Основні ж камери "навчилися" краще наближувати зображення, а трошки пізніше ще й доповнили знімки в умовах недостатнього освітлення функцією Night Sight.
З оригінальних функцій Android в Google якраз експериментували з ШІ, де голосовий асистент міг сам подзвонити та записати власника до перукарні, або зробити підсумок дзвінка від невідомого номера. Ну, мав би, адже фактично така функціональність так і не набрала широкої популярності. Також Gmail вже навчався дописувати за власника речення. Таким чином Pixel ще й "набирали маси" не лише як демонстрація системи, але й пропонували оригінальні функції та сервіси. Знову ж, з класними камерами.
Тоді ж в Google спробували зайти до VR-технологій з аксесуаром Daydream View. Смартфон можна було розмістити у спеціальний шолом для занурення у віртуальну реальність. Щоправда, ця спроба довго не протрималася, й за пару років такої пропозиції не стало.
Додатково пізніше до лінійки додали початкову модель Pixel 3a, яка мала пластиковий корпус, дещо обмежені можливості, порівняно з поточними флагманами, але й коштувала дешевше.
В середині жовтня 2019 року Pixel 4 та Pixel 4 XL мали більше нового хардверу. Для початку вони освіжили дизайн без візуального поділу задньої частини матовим покриттям скла. Важко сказати, що стало краще, хоча вже більше відрізнялося від попередніх моделей. Це також було помітно завдяки блоку основних камер, де до ширококутного сенсора додати 16-мегапіксельний телефото, забезпечуючи 2-кратне оптичне наближення. Також з’явився відомий тоді Astrophotography mode для фотографування нічного неба.
Лицеві ж панелі стали однаковими й позбулися другої фронтальної камери. Натомість отримали набір додаткових датчиків (щонайменше чотирьох) для розпізнавання обличчя власника та навіть жестів. Невеличкий радар помічав рухи над смартфоном і таким чином мав виконувати певні команди на кшталт перемикання треків. Однак жестів було зовсім небагато, та й працювали вони далеко не скрізь через локальні регуляції.
Нові матриці P-OLED також стали швидшими, підтримуючи частоту оновлення зображення до 90 Гц. А заразом смартфони почали додавати оперативної пам’яті та отримували більші батареї. Останні, щоправда, не сильно виправляли нестачу автономності, адже, знову ж, швидші дисплеї потребували трошки більше енергії, а поточні Snapdragon 855 не були рекордсменами енергоощадження.
2020 рік трошки відрізнявся для фанатів смартфонів від Google. Тоді у Pixel були доволі складні часи, адже продажі попередньої моделі не сильно виправдовувалися, й всі технічні складнощі не допомагали. Тож того року компанія презентувала лише один флагман — Pixel 5.
Обійшовшись лише одним розміром, Pixel 5 забезпечував покупця 6-дюймовим OLED-дисплеєм з 90 Гц, вирізом для фронтальної камери у лівому куту (що також дозволило нарешті зменшити рамки довкола екрана), ще і ємність батареї перетнула показник 4 000 мА•год. Разом з простішим процесором Snapdragon 765G, це також дозволило виправити стару проблему Pixel — автономність. Ще з’явилася підтримка реверсивного заряджання, але ділбрейкером це не було.
Pixel 4a 5G, до речі, представлений майже одночасно із Pixel 5, став доповненням для не так давно випущеного 4a. Він збільшив дисплей, мав процесор як у Pixel 5, та додав надширококутний сенсор. І на той момент його можна було назвати Pixel 4a XL, але не заплутатися серед поточних пропозицій смартфонів Google пересічному покупцю це все одно не допомогло б.
І, власне, тоді вже було очевидно, що компанії потрібно трошки зібратися, адже конкурувати з найсильнішими пропозиціями від Apple та Samsung легше не ставало, й не гірших світлин основної камери для цього було замало.
Так вже наступна ітерація флагманських пропозицій запровадила значно більше змін. Для початку, Android 12 зазнав суттєвих візуальних оновлень з Material You. А доповнили це новими смартфонами Pixel 6 та Pixel 6 Pro. І це більше відповідало трендам, як, наприклад, Apple мала звичайний iPhone 13 та iPhone 13 Pro.
Власне, саме ці Pixel задали дизайн, який досі покращується поточними моделями, а сама лінійка будується за тим самим принципом — модель з індексом "а" є базовою, "стандартна" версія просто з номером, та найпотужніша опція — Pro.
Зовнішність новинок не просто стала виразнішою, але й допомогла Pixel набути дійсно оригінального вигляду. Блок камер не був черговим "квадратиком" позаду. Він повністю "перерізав" задню частину. Рішення допомогло корпусу не тримати баланс на рівній поверхні, та ще й стало зручною "опорою" при триманні смартфона в одній руці.
А це доволі потрібна річ для вже не таких маленьких ґаджетів. Pixel 6 мав дисплей діагоналлю 6,4 дюйма, а Pro — 6,7. Вистачало й місця для ще більших акумуляторів ємністю 4 614 та 5 003 мА•год відповідно, основні сенсори нарешті збільшили роздільну здатність до 50 МП, з’явилися опції накопичувачів у понад 128 ГБ, ще й швидшого стандарту UFS 3.1, а сканери відбитків пальців стали оптичними та "перебралися" під дисплей.
Pixel 6 Pro заразом збільшив частоту оновлення зображення до 120 Гц, ще й отримав LTPO-матрицю, яка динамічно змінює частоту. Ба більше, Pro-версія також могла запропонувати UWB-датчик, мала 12 ГБ оперативної пам’яті, а не 8, пропонувала перископічне телефото (чого не було у меншої моделі), та значно охайніші рамки довкола екрана. Також Pro-модель мала більшу роздільну здатність фронтальної камери, але з фірмовими алгоритмами мало хто з користувачів це помітив.
І це не єдине, що суттєво вирізняло цю лінійку. Попри те, що Pixel 6 та Pixel 6 Pro були помітним стрибком вперед, саме ці моделі стали першими з власними чипами Google Tensor. Ну, "власними", це доволі гучне слово, адже розробляли їх разом із Samsung, й по суті це модифіковані версії Exynos. Втім, брендинг свій, і такого більше ніде немає. Головне, що працювали вони добре й забезпечували все, що мали. Можливо, все ж програвали рішенням від Apple та Qualcomm в бенчмарках, проте для ігор, обробки зображень та різних ML-трюків продуктивності вистачало.
Pixel 6a саме собою пізніше "підігнали" під флагманську зовнішність та "залізо", хоча й зі своїми зрозумілими компромісами.
Наступна ітерація Pixel 7 та Pixel 7 Pro стала відносно мінорним допрацюванням. Дисплеї збільшили пікову яскравість, Google Tensor отримав продовження — G2, з’явилися швидші порти USB-C 3.2, а блоки камер прикрили не склом, а металом. І стало красивіше.
Так само й з Pixel 8 та Pixel 8 Pro, де планомірно нарощували продуктивність та яскравість, оновлювали певні компоненти, зробили округліші кути та розв’язували недопрацювання попередніх моделей. Це вже були дійсно хороші конкуренти флагманам лідерів ринку, які значно краще набиралися сил. Ба більше, алгоритми обробки зображень камер були настільки вправними, що навіть моделі "а" могли б потягатися з дорожчими iPhone та Samsung.
Але не лише влучні рішення з попередніми версіями були причиною мінорних апдейтів. Тоді Google готувалася до суттєвішого розширення модельної лінійки, яке планувалося дійсно масштабним (в рамках виробника, який за рік не демонстрував більше за три моделі на піку). До того ж "AI-гарячка" була на підході, що також забирало на себе частину роботи.
А "восьмим" Pixel також дісталося менше уваги через запуск Google Pixel Fold — перший крок "пошуковика" у класі складаних смартфонів. Запустили модель ще у 2023 році. Трошки із затримкою, порівняно з корейськими та китайськими гравцями, але все ж.
Google Pixel Fold пропонував 5,8-дюймовий зовнішній, та 7,6-дюймовий внутрішній екрани, три основні та дві селфі-камери, виготовлявся зі скла та алюмінію, й загалом підтримував флагманські стандарти. Це була нова найдорожча пропозиція виробника.
Однак у такої спроби були й свої на той момент вже доволі кумедні недоліки. Наприклад, величезна рамка довкола внутрішнього екрана, яка не додавала пристрою "сучасності". Також складно згадати якісь оригінальні "софтові" рішення, яких не було б у конкурентів. Ще й камери мінімально поступалися можливостям моделей Pro.
Що було дійсно добре, так це вибір розміру. Pixel Fold був одним з найзручніших варіантів, в стилі пропозицій від OPPO. Тож навіть попри те, що це була лише перша модель зі своїми компромісами, закладеного ґрунту вистачало, щоб фани чекали на наступну версію.
І ось нарешті ми дійшли до актуальної лінійки — від першого Nexus, який випускався через партнерство з HTC, до вже власних моделей, над якими працює своя команда інженерів. Її в Google також трошки переграли з назвами та версіями, хоча суть не змінилася, просто моделей стало більше.
Тож для середнього бюджету є Google Pixel 9a, представлений навіть цього року. Попри всі обмеження базової версії, розробники змогли здивувати фанів відсутнім виступом камер. Насправді щось незвичне на сьогодні.
Для тих покупців, які мають більший бюджет на придбання нового смартфона, але не тягнуться за найдорожчими рішеннями, є Pixel 9 — компактний варіант з 6,3-дюймовим екраном, підтримкою 120 Гц, піковою яскравістю до 2 700 кд/м², Google Tensor G4, 12 ГБ оперативної та до 256 ГБ постійної пам’яті, захистом від води та пилу за стандартом IP68, свіжішими камерами, екстреним супутниковим зв’язком тощо.
Охочим мати більше пропонується Google Pixel 9 Pro, й тепер у двох розмірах, адже XL-версію повернули. Тож такий смартфон може бути з компактнішим 6,3-, або з більшим 6,8-дюймовим дисплеєм, в усіх варіантах пропонує по 16 ГБ оперативної та до 1 ТБ постійної пам’яті, оптичний сканер відбитків пальців замінили на ультразвуковий, є телефото з 5-кратним оптичним наближенням, ще й збільшено роздільну здатність фронтальної камери до 42 МП.
А для ентузіастів є оновлений Google Pixel 9 Pro Fold. Трошки додав "тут і там", друга складана модель вийшла не просто більшою, але й значно вдалішою, виправивши чимало так званих "дитячих проблем" попередника. Й тепер більше відповідає Pro-статусу.
Щоправда, окремих програмних рішень не додалося для такої моделі. Однак де всі актуальні Pixel залишаються поперед усіх, це операційна система. Pixel все ще найпершими отримують нові версії Android, і тепер обіцяють довшу підтримку, ніж користувач захоче залишатися з одним і тим самим пристроєм. До того ж складно сказати, що поточні якість, дизайн та загалом можливості цих смартфонів відстають від конкурентів.
Підсумки
За 15 років випуску смартфонів Google пройшла чимало різних етапів. Також було й чимало проблем. Самі лише Pixel, не кажучи вже про попередні Nexus, ніяк не могли збалансувати автономність, мали проблеми з дисплеями, помітно слабшими динаміками, та й не всі мажорні запуски Android були вдалими.
І навіть попри не таку високу популярність, як в Apple, Samsung чи топових моделей концерну BBK, Pixel залишаються на плаву. Ба більше, серйозний стрибок після Pixel 5 вже не змушує червоніти за Google поряд із конкурентами. Минулими роками компанія настільки вдало оновлювала свої смартфони, що впевнений, їй вдалося привернути увагу не лише ентузіастів чи прихильників "чистого" Android.
Однак згадаємо питання заголовка: чи вдалося Google випустити референсний Android-смартфон? На мій особистий погляд — ні. Звісно, компанія може задавати тренди у "софті", і, наприклад, випустити Google Asisstant, й потім замінити його на Gemini, як це відбувається зараз. Чи "викатити" новий інтерфейс Android, змінивши логіку або механіку певних процесів. Але на саме "залізо" Google не впливає.
За чотири роки Tensor не став найліпшим у продуктивності чи економії енергії, Google не випустила перший складаний чи надтонкий смартфони, не запустила 5G, не першою запропонувала супутниковий зв’язок… І навряд першою перейде на новий тип акумуляторів, відмовиться від портів заряджання, вдосконалить екрани чи винайде корпус, який дійсно не розіб’ється та зможе протягнути пару років без захисного кейса цілим.
Таким чином Google все ж залишається у першу чергу "софтовою" компанією, а "хардвер" видається більше як хобі. Проте особисто мені все ж хотілося б бачити Google певного роду трендсеттером, хоча б декілька разів. І точно знаю, що наразі мені дійсно цікаво побачити наступні Google Pixel, навіть з урахуванням того, що навряд вони будуть чимось революційним.